ОБВИНЕНИЕ 7: Мормонская доктрина о предсмертном существовании душ не является христианской, – заявляет Дж. Х. Фрейзер.[1]
ОТВЕТ: Это обвинение вряд ли может внушать доверие, так как сам же Фрейзер упоминает, что «Ориген и другие» проповедовали это учение.[2] Ориген Александрийский всегда описывается как христианин. Ему всегда приличествует звание «христианский ученый, учитель и мыслитель» и даже «величайший мыслитель всех времен».[3]Проте, демонструючи новомодну тему про мормонський індуїзм - напрочуд ефективний метод звинувачень за допомогою теологічних асоціацій - Фрейзер називає це незвичайне мормонське вчення "реінкарнацією". Джералд Б. Стентон (Gerald B. Stanton) використовує, по суті, той самий трюк: Він помилково прирівнює мормонське вчення про передсмертне існування духів до доктрини індуїстської реінкарнації. Потім сам же його й засуджує за те, що воно містить щось [невірне] про справедливість Божу, чого там, звісно ж, немає, і що Святі останніх днів заперечують. Подібна ідея могла спасти на думку лише через індуїстську кармищо асоціюється з вченням про реінкарнацію, але ж вона абсолютно чужа мормонському віровченню.[4]
Безглузді витівки такого штибу піднімають важливе питання, - питання, яке, найімовірніше, вже давно засіло в умах читачів. Ми бачимо, що аргументи, пропоновані антимормонами, часто ненадійні і не заслуговують на довіру. То чи може їхня аудиторія покладатися на "факти", які вони постачають? Із сумом доводиться визнати, що найчастіша відповідь "Ні". Наприклад, книга Дж. Х. Фрейзера не тільки залишає гнітюче враження, але часто подає вкрай неточну інформацію. У цьому випадку, як і в багатьох інших, антикатолицизм і антимормонізм виявляються тісно взаємопов'язаними.[5] Католицький автор Карл Кітінг каже: "Спосіб, за допомогою якого фундаменталістські опоненти Церкви комбінують факти, перетворює їх на брехню. Мало з того, що надруковано професійними антикатоликами, - тими, хто присвятив своє життя атакам на "Романізм", - можна сприймати всерйоз. Читач не може легковажно і недбало вважати, що все по-чесному".[6]
Так і в нашому випадку. Мормонізм не вчить нічому, що навіть віддалено могло б нагадувати вчення індуїзму. Насправді Джозеф Сміт засуджував теорію реінкарнації, заявляючи, що вона "від диявола".[7] Фрейзер, найімовірніше, знає про це, оскільки, усвідомивши, мабуть, що навіть найповерхневіше знайомство з Індуїзмом одразу ж оголить сміховинність його аналогій з Мормонізмом, дав терміну "реінкарнація" таке визначення, що його звинувачення втратило всю свою силу.[8]
[1] Fraser (1977): 85.
[2] Fraser (1977): 79.
[3] Так у Perm (1945): 551; ср. Treadgold (1979): 9-50; Manschreck (1985): 49; Brox (1983): 157; Bruce (1979): 259; Johnson (1983): 58-59; Kraft (1966): 393-401. Навряд чи серед висловлювань гідних поваги вчених можна зустріти думку, протилежну цій. Багатозначним є той факт, що подібна думка про Орігена збереглася, незважаючи на те, що певні його погляди були відкинуті п'ятим Вселенським собором у Константинополі 553 року.
[4] G. B. Stanton, "Pre-Existence of Souls", у Harrison, Bromiley, and Henry (1960): 418.
[5] У каталозі продукції ворожого Католицизму видавництва Chick Publications у лютому 1990 року значилися не тільки їхні власні памфлети, спрямовані проти Святих останніх днів, а й також John L. Smith'а Witnessing Effectively to Mormons (1975), Hope or Despair? (1976), а також Floyd C. McElveen'а The Mormon Illusion. Крім того, воно рекламувало книжки, що пояснюють, як єзуїтські священики віроломно вбили Авраама Лінкольна.
[6] Кітінг (1988): 73.
[7] TPJS (Вчення Пророка Джозефа Сміта), стор. 105. Див. також Реінкарнація.
[8] Fraser (1977): 76.
