Мэттью Дж. Уэллс и Джон У. Уэлч

«И, так как было очень мало леса на лице земли, народ, пришедший туда, стал очень способным в выделке цемента; а потому они строили себе дома из цемента, в которых они жили» (Гел.3:7).

Книга Геламана 3:7-11 рассказывает, что Нефийские раскольники переселились из земли Зарагемля в землю к северу и начали строить дома из цемента. «Народ, пришедший туда, стал очень способным в выделке цемента; а потому они строили себе дома из цемента . . .», «и всякого рода постройки» и «много городов как из дерева, так и из цемента». Книга Мормона датирует этот значительный технологический прорыв 46-м годом до Р.Х..

Сучасні дослідження показують, що, фактично, цемент широко використовувався в Мезоамериці, починаючи з того часу. Одним із найбільш значних прикладів використання цементу є храмовий комплекс у Теотихуакані, на північ від сучасного Мехіко-Сіті. Відповідно до доповіді Девіда С. Хаймена (David S. Hyman), згадки про використання цементу для будівництва з'явилися несподівано в археологічних звітах. Його зразки, знайдені першими, є "цілком розвиненим виробом". Цементні стельові панелі на цій ділянці "були разюче високої будівельної якості". Незважаючи на схильність до впливу стихій протягом майже двох тисяч років, вони все ще "відповідають багатьом сучасним будівельним нормам і правилам".[1]

Після свого відкриття цемент використовували в багатьох місцях у долині Мехіко і в регіонах Майя в південній Мексиці, Гватемалі та Гондурасі. Його використовували під час будівництва таких споруд, як Черро де Текскотзінго, Тула, Паленке, Тікало, Копано, Уксмал і Чичен Іца. Більш того, використання цементу, що є "звичаєм у людей Майя, відсутнє серед не майяських консольних склепінь від південно-східної частини Сполучених Штатів до південної частини Південної Америки".[2]

Мезоамериканський цемент був майже виключно вапняковим цементом. Вапняк очищали в "циліндричній дерев'яній споруді, зведення якої вимагало колосальних витрат праці та дивовижних здібностей розрахувати так, щоб окислення каменю і деревини було повним і залишало мінімум неочищених залишків у кінцевому продукті".[3] Тот факт, что очень маленький процент угля найден в этом цементе, свидетельствует об умении этих древних людей».[4]

Джон Соренсон (John Sorenson) в дальнейшем отмечал искусную утонченность использования цемента в Эль Таджине, на востоке Мехико Сити, после времени, описанного в Книге Мормона. Цементные плиты покрывали площадь в семьдесят пять квадратных метров! «иногда строители заполняли комнату камнями и грязью, заглаживали верх, на который должен был лечь бетон, а затем вынимали содержимое комнаты, когда плита наверху затвердевала».[5]

Наявність майстерної цементної технології в доіспанській Мезоамериці є чудовим археологічним фактом, який потребує й подальших досліджень. Цемент, як здається, відігравав значну роль в архітектурі Мезоамерики саме в ті часи, коли, згідно з Книгою Мормона, стався цей технологічний прорив. Ще це важливий фактор у визначенні місця розташування земель Зарагемля та Спустошення з Книги Мормона, бо Зарагемля має бути південнішою за ті райони, де в період близько середини першого століття до Р.Х. зафіксовано використання цементу. Поки зразки цементу не знайдені за межами південно-західних районів Північної Америки, можна з великою часткою ймовірності зробити висновок, що землі, про які говорить Книга Мормона, перебували не набагато південніше тих місць, де виявлено стародавній цемент.