Категорія допису → Апологетика

Світ і пророки - 06 - Пророки та символи віри

Розділ 6

Г'ю Ніблі

Вже довгий час світ відмовляється дивитись на мормонів як на християн. Справді, більшість досі думає про них, як про tertium quid — як про унікальні та ізольовані створіння. Цю думку можна було б хоч якось виправдати, якщо визначати християнина як людину, яка приймає символи віри християнства, хоча словники подібних визначень не дають. У словниках християнин — це той, хто просто вірить у Христа, без жодної згадки про прихильність до формули, яка після трьохсот років намагається описати Його природу.

Святі останніх днів не приймають вселенських символів віри, оскільки вони не були дано силою одкровення, але були складені комітетами експертів. Як ми вже відзначали минулого тижня, рання Церква особливо не довіряла філософам, які не здатні розкрити природу Бога. Проте перший і найбільший із вселенських соборів – Нікейський собор – можна описати без перебільшення як "день філософа". Давайте коротко розглянемо деякі кроки, що призвели до формулювання Нікейського символу віри.

Читати далі →

Світ і пророки — 07 — Пророки та пошук Бога

Розділ 7

Г'ю Ніблі

Довгі століття " пошук Бога " залишався головним заняттям християнських церков. Описуючи кількість книг, що розповідають про життя Ісуса, Руфус М. Джонс пише: "З моменту написання Святим Іоанном свого Євангелія стоси випущених книг все росли і росли, і тому не було кінця. Не менше книг написано, щоб розповісти нам і про реальність, і про природу Бога. Вони майже так само незліченні, як 'як листя осіннє, що встеле пластами лісові Валамброзські струмки...' Можна стверджувати з упевненістю, що ослаблення інтересу до цієї головної теми не спостерігається".[1] У кожній секті і в усі епохи богослови описують себе такими, що шукають відповіді на це велике питання. А Святих останніх днів часто і все більшою мірою вважають самовпевненими та обмеженими саме тому, що вони не беруть участі у подібних пошуках. А навіщо їм це потрібне? Читати далі →

Світ і пророки — 08 — Пророки і гностики

Глава 8

Г'ю Ніблі

Недавнее открытие целой гностической библиотеки в Египте не столько воскресило, сколько подтолкнуло исследование самого трудного и зловещего эпизода в церковной истории – времени появления гностиков. Самым последним исследованием во всей этой области оказался впечатляющий совместный труд многих голландских учёных. Они увидели в кризисе гностицизма закат первоначальной церкви и момент, в котором «христианство входит в новую фазу своей истории».[1] Во время этой великой революции второго века вся ориентация церкви изменилась полностью. К чему это привело? Это привело к тому, что замолкли голоса пророков. Постоянная потребность церкви в духовных дарах, особенно в даре пророчества, привела к появлению армии шарлатанов и факиров, которые хотя и были дискредитированы временем, оставили свой постоянный и видимый след в христианской церкви. Это и были так называемые гностики. Читати далі →

Світ і пророки — 09 — Філософські школи і пророки

Глава 9

Г'ю Ніблі

Годы заката античной цивилизации видели беспрецедентный бум в бизнесе образования. Все пошли в школу, – говорит святой Августин, – потому что именно это нужно было делать.[1] Образование в больном мире стало фетишем, а ведущие учителя пользовались неограниченной властью и престижем, и им это нравилось. Учебная программа повсюду была очень стандартизирована, и на том фоне нонконформисты сразу же быстро обнаруживались, да и сами нонконформисты были достаточно редки. Строго говоря, не было школ, но только одна школа, один уполномоченный орган, следовавший единой официальной программе.[2] Можно легко представить, что это подавляющее преобладание общепринятого учебного заведения привело с самого начала к конфликтам с церковью. Читати далі →

Мир и пророки — 10 — Блаженный Августин и великая перемена

Глава 10

Г'ю Ніблі

Католические и протестантские авторитеты соперничают друг с другом в том, кто лучше выразит свой неоплатный долг перед Святым Августином. Он был тем, кто «заложил основы западной культуры» (Сиберг). Он – тот, «кто стоит между древним миром и средневековьем как первый крупный созидательный мыслитель Западной Церкви и отец средневекового католицизма» (Раби). Он «возвышается как пирамиды античности над последующими эпохами – среди богословов он, несомненно, первый, и таково было его влияние, что ни один из отцов церкви, схоластов или реформаторов не смог превзойти его» (Шафф). Он – «величайший учёный Церкви» (Лот), «истинный создатель западного богословия» (Grabmann), «в котором, в самом прямом смысле, …средневековая мысль берёт своё начало и находит свой конец» (Коултон). «Его философско-исторический труд остаётся одним из самых внушительных творений всех времён; он постулирует способность и самобытность разума, которыми никто другой не обладал – ни в его времена, ни в течение тысяч лет после него», – пишет Эдуард Норден. Читати далі →

Знову про слонів у Книзі Мормона

Единственное место, где в Книге Мормона упоминаются слоны, это книга Ефера 9:19, датируемая примерно 2500 г. до Р. Х. Таким образом, любые слоны существовавшие на Американских континентах не могли жить позже 2400 года. Читати далі →

Вступ

 

Ця не зовсім зрозуміла назва – "Засуджені за слово одне", прийшло з двадцять дев'ятого розділу книги Ісаї, з розділу, який сповнений не тільки пророцтвами про відновлення євангелії та появу Книги Мормона, але й пророцтвами про жорстоке протистояння, з яким зіткнеться робота останніх днів. Здебільшого це протистояння полягає у маніпулюванні словами й у неправомірних семантичних іграх, через що насправді неповинні люди "засуджені за слово одне". Читати далі →

01 Християнське вчення?

Чи є мормонізм християнським вченням?

Пошук сенсу визначення

— Коли я беру слово, воно означає те, що я хочу, не більше і не менше, - зневажливо промовив Шалтай.
— Питання в тому, чи воно вам підкориться, — зауважила Аліса.
— Питання, хто з нас тут господар, — сказав Шалтай-Болтай. - Ось у чому питання![1]

Зазвичай теологи не питають інших теологів, чи є вони єретиками чи ні. Більшість людей дуже добре усвідомлює, що подібні визначення доволі суб'єктивні, а покладатися на самоопис людини, висловлений у такій манері, неможливо. Мало хто, як ми розуміємо, наважився б описати себе як «єретика» або «гетеродокса»; і те, можливо, лише в іронічному тоні. Читати далі →

02 Новий Заповіт і слово "християнин"

Чи визначає Новий Завіт поняття "християнин"?

Декілька провідних антимормонів цитують два вірші з послання Юди (3-4) як документ, що надає їм повноваження на організацію хрестового походу проти Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, де Новий Заповіт нібито вмовляє їх "боротись за віру, раз дану святим. Бо крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого Ісуса Христа".[1] Читати далі →

03 Раннє Християнство і слово "християнин"

Чи може відмова визнати християнами святих останніх днів знайти підтримку в ранній Церкві?

Як ми бачили, термін "християнин" почав своє існування від зовнішніх - "скоріше, як образа, аніж як почесний титул".[1] Наприклад, великий римський історик Тацит (пом. 120 р. за Р. Х.) зумів описати, як ентузіазм гонінь з боку Нерона припав на "тих, хто своїми мерзенностями накликав на себе загальну ненависть, і кого натовп називав християнами".[2] Дійсно, не раніше II століття ми можемо виявити задокументоване використання цієї назви самими християнами.[3] До лютого 156 року Полікарп Смирнський міг уже сміливо заявити римському проконсулу перед своєю мученицькою смертю: "Я - християнин".[4] (Іронія в тому, що будь-яка спроба дати визначення терміну "християнин", ґрунтуючись на неканонічних текстах до другого століття, за потребою спиратиметься на його використання язичниками). Читати далі →

04 Вселенські собори і слово "християнин"

Могут ли вселенские соборы и исповедания веры изгнать мормонизм из христианства?

Большинство антимормонов, вероятно, принадлежит к так называемым внедоминационным церквям.[1] Природу этих преимущественно консервативных и фундаменталистских организаций можно проиллюстрировать на примере Христианской Церкви Интерлейка (Interlake Christian Church), расположенной близ Сиэтла, которая заявляет в своей рекламе, что у них «нет исповедания, кроме Христа, нет книги, кроме Библии, нет имени, кроме христианина». Конечно, сам слоган церкви Интерлейка – это уже исповедание [или изложение] веры. Читати далі →

05 Другой Иисус

ОБВИНЕНИЕ 1: Передёргивая смысл подзаголовка Книги Мормона, содержащей «ещё одно свидетельство об Иисусе Христе», члены группы Эда Декера, называющие себя «Святыми, живыми во Христе», опубликовали одну газетную статью. В ней крупными буквами написали о том, что, дескать, у мормонов существуют «свидетельства о другом Иисусе Христе». «Мормонизм заявляет, что является христианской церковью, однако, в ней другой Иисус. Мормонизм поклоняется лжехристу (2 Кор 11:4), – пишет Джон Л. Смит из расположенной в Оклахоме Utah Missions, Inc. – Мормонские лидеры признали, что они верят в другого Иисуса. Один из официальных представителей мормонской церкви заявил: ‘Это правда, что многие христианские церкви поклоняются иному Иисусу Христу, чем мормоны’.»[1]

ОТВЕТ: Если предположить, что преподобный Смит говорит правду, то подобное обвинение было бы убийственным. Представим себе, что мормоны – это последователи некоего человека, по простой случайности носящего титул «Христос». Представим, что этот человек на самом деле не тот Иисус из Назарета, которому во всём мире поклоняются христиане традиционных деноминаций. В таком случае можно было бы отвергнуть заявление Святых последних дней о том, что они христиане, так как оно, будучи формально оправданным, вводит в заблуждение. Читати далі →