Абсолютно зрозуміло, що найважнішим та непохитним доказом істини завжди було й буде духовне свідчення, яке приходить до людей, коли ті щиро й у вірі моляться, щоб отримати відповіді силою Святого Духу. Але, крім цього, існуює багато цікавих фактів, досліджень та знахідок, які дозволяють зробити процес отримання свідоцтва більш легким, створюючи атмосферу підготовленості до відкриттів. Саме таким речам ми й хочемо присвятити сторінки цього вебсайту.
Деякі теми, які можуть вас зацікавити:
Але що означає ім'я Мормон? У своєму двогодинному дослідженні Пол Госкіссон дослідив можливе походження й етимологію імені мормон (див. Paul Y. Hoskisson, "What's in a Name? Mormon" Insights 32/2-32/3 (2012)). Я згоден з Госкіссоном (і президентом Гордоном Б. Гінклі), що етимологія від "добріший" (з листа Times and Seasons 1843 року), з якою багато святих останніх днів знайомі, і яку часто вважають авторитетною, насправді вживається в переносному значенні (як якщо Біблія - це "хороша" книга, то Книга Мормона - книга "добріша"). Однак ця псевдо-етимологія була сформульована як сатирична відповідь на деякі антимормонські спроби приписати імені цього стародавнього пророка іншу сміховинну етимологію.
Серйозні ж дослідники (включно з Г'ю Ніблі), з огляду на той факт, що згадані в першому розділі Книги Мормона мови залишалися у вжитку понад 1000 років, виводять походження імені Мормон із двох єгипетських коренів: mr(i) ("кохання") + mn ("бути твердим, стійким, непохитним", "стійкий", "той, що перебуває"). Таким чином, ім'я може мати значення "любов, що перебуває навіки" або, як стверджує Роберт Ф. Сміт, "сильна/стійка любов" або "любов залишається непохитною" (див. матеріали Mormon Onomasticon Project).
З одного боку, багато новонавернених євреїв звинуватили Павла і більшість інших апостолів у великому відступництві, що відходить від глибокого коріння їх єврейської традиції. Вони стверджували, що це наражало на небезпеку душі віруючих всюди. Вони прагнули зберегти в недоторканності суворі практики і вчення Старого Завіту і інтегрувати їх у ще нову християнську віру, що розвивається.
З іншого боку, християни маркіоніти ставилися до Старого Завіту з такою антипатією, що вони виступали за те, щоб повністю залишити його позаду. Вони навіть прагнули позбутися новозавітних практик та уявлень, які вони вважали надто дружніми для єврейських ідей.
Результат цього конфлікту впливатиме майже на всі аспекти нової християнської віри та повсякденного життя віруючих всюди протягом століть.
Хто виграв ці вирішальні, кульмінаційні битви за Писання?
Подібні події супроводжували також і появу Нового Завіту.
