Музика: М. Младєнов. Слова: О. Січкаренко. Група «Світло Горить» (1988)

І.

Мені згадалось, як твоє волосся
   спадало на моє плече.
Та мить солодка не минає й досі —
   між теплих спогадів тече.

Здалось, що бачу я
    очей щасливих блиск
         востаннє.
Відчув, що почуття —
    таке палке колись —
         розтане.

На жаль, в минуле
    рушить те, що об’єднало нас.
Ти теж відчула, —
    що з тобою ми в останній раз.

ІІ.

Десь за небокраєм ти біля вікна,
    у смутку та чеканні.
Стій, облиш! Бо почуття, що мина,
     несе нове кохання.
Так було завжди і буде по вік
    у світі під зірками.
Нас несе вперед невпинний потік,
    що грає почуттями.

Не зникне назавжди
    очей щасливих блиск
        в коханні.
Самотності слова
   торкнуться вуст твоїх
        востаннє.

Потужний вітер
    викорінює квітучий сад,
А потім квіти
    буде ніжно вітер колисать.
В своїх негодах
    часто ніби сам себе втрачав,
А трохи згодом
    я нове кохання зустрічав.