Категорія допису → Світ і пророки

Світ і пророки

Хью Нибли, 1987

1954 року Х'ю Ніблі прочитав серію щотижневих лекцій в ефірі KSL Radio. Ця серія, яка називалася «Час підтверджує пророків» (Time Vindicates the Prophets), була підготовлена ​​як відповідь тим, хто ставить під сумнів право членів Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів називати себе християнами.

Так само, як вірування і організація Церкви зазнавали атак у той час, коли ці лекції прозвучали вперше, так і сьогоднішні критики нападають на уявлення святих останніх днів про Бога, на їхню віру в одкровення, що продовжуються, на їхню віру в те, що Джозеф Сміт є пророком Божим, на їх прийняття Книги Мормона у якості істинного Писання, а також на їх переконання в тому, що Церква Ісуса Христа Святих останніх днів є істинною Церквою Ісуса Христа. Відповіді, дані професором Ніблі тоді, досі не втрачають своєї актуальності.

Читати далі →

Світ і пророки — Передмова

У той час, як пронизливі голоси представників духовенства лунають знову і знову, піддаючи сумніву право мормонів називатися християнами і відкидаючи божественне походження Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів, перевидання книги «Світ і пророки» Х'ю Ніблі можуть тепло вітати не лише члени Церкви, але й усі неупереджені люди.

Перші тридцять розділів цієї книги були спочатку зачитані у вигляді серії щотижневих лекцій в ефірі KSL Radio у період з 7 березня по 17 жовтня 1954 року і названі «Час виправдовує пророків».

Читати далі →

Світ і пророки — Що буде, якщо ніхто сказати не зможе «я бачив»?

Розділ 1

Г'ю Ніблі

На думку найосвіченіших людей стародавні греки взяли майже всі перші призи у сфері свідомості, у літературі, у мистецтві та в більшості наук. Складно назвати будь-яке питання, окрім найбільш вузькоспеціальних і технічних, щодо якого деякі греки не висловилися б якнайкраще вже століття тому. Якщо хтось колись і жив доброчесно і повно, то це були обрані душі серед греків. Вони вивчили всі напрямки людського досвіду. Вони досліджували кожну можливість для розширення та покращення розуму. Вони шукали істину настільки наполегливо й чесно, наскільки це тільки можливо робити. Вони окреслили глибини та межі людської мудрості й дійшли висновку, що мудрість людська - ніщо.

Читати далі →

Світ і пророки - 02 - Нагорода пророка

Глава 2

Г'ю Ніблі

Ми цитували в попередньому розділі Юстина Мученика, який говорив про важливість живих пророків у Істинній Церкві. В автобіографічному оповіданні він згадує, що його особисте навернення до християнства розпочалося після зустрічі з одним старцем, який розповів йому наступне під час їхньої філософської бесіди:

«Були колись люди, які значно древніші за будь-кого з цих шанованих філософів, — люди блаженні, праведні й угодні Богу, які говорили Святим Духом і передбачали майбутнє, яке зараз збувається: їх називають пророками. Вони [були єдиними, хто знав суть речей і сповіщали людям істину, не роблячи поступок громадській думці, не намагаючись вразити людей і не турбуючись про те, що люди можуть подумати про них, але говорили… тільки те, що чули і бачили, будучи сповнені Святого Духа]. Їхні писання існують ще й зараз, і хто читає їх з вірою, — отримує багато розуміння щодо початку і кінця речей, так само як і того, що має знати філософ. Вони у своїх промовах не вдавалися до доказів, бо вони вище всяких доказів, будучи достовірними свідками істини».[1]

Читати далі →

Світ і пророки — 03 — Пророки та проповідники

Розділ 3

Г'ю Ніблі

Розглянемо загальновідоме твердження про те, що пророк є черговим проповідником. У всі часи жили чоловіки та жінки, які претендували на пророчі дари та надприродні переживання. Деякі з них були справжніми пророками, але більшість із них, як нагадує нам знову і знову Писання, були лжепророками.

Щоб позбавити себе праці розрізнення істинних від хибних [посланників], серед істориків було запроваджено практика звалювати їх у одну купу. Вчиняти так, отже, робити серйозну несправедливість по відношенню до істинних пророків. Все одно, що змішувати в загальну масу всіх цілителів (як роблять деякі), означає робити таку ж несправедливість по відношенню до чесних лікарів. Навіть якби було всього три чесні лікарі у всьому світі, навіть у цьому випадку поміщати всіх лікарів в одну категорію – несправедливо. І якби було всього три справжні пророки за всю історію, то й тут буде невірним ставити їх усіх до одного ряду.

Читати далі →

Світ і пророки — 04 — Пророки і богослови

Розділ 4

Г'ю Ніблі

Хто такий пророк? В одному іудейські та християнські богослови завжди сходилися у поглядах, а саме, що "Авраам помер і пророки померли". Таким чином, пророків вдалося позбутися, а саме слово "пророк" було пристосовано в наші дні для майже необмеженого використання. Майже кожен, обдарований трохи вищим за середнє дарами неординарного мислення, ерудованості чи вмінням переконувати – можна з упевненістю сказати – у той чи інший час буде названий пророком. І оскільки це слово так недбало використовується, нам слід, перш ніж ми продовжимо, уточнити, ким пророк НЕ є.

Читати далі →

Світ і пророки — 05 — Пророки і філософи

Глава 5

Г'ю Ніблі

Один из крупных восточных учёных поделился с автором своим наблюдением об уникальности мормонизма, которая состоит в том, что он представляет собой неспекулятивную религию в мире чисто спекулятивных религий. Эта замечательная характеристика тотчас же устанавливает единство и родство Церкви Иисуса Христа Святых последних дней с оригинальной первоначальной христианской Церковью, которая во дни древние также отличалась тем, что была неспекулятивной религией в мире, полностью «проданном» философии. Читати далі →

Світ і пророки - 06 - Пророки та символи віри

Розділ 6

Г'ю Ніблі

Вже довгий час світ відмовляється дивитись на мормонів як на християн. Справді, більшість досі думає про них, як про tertium quid — як про унікальні та ізольовані створіння. Цю думку можна було б хоч якось виправдати, якщо визначати християнина як людину, яка приймає символи віри християнства, хоча словники подібних визначень не дають. У словниках християнин — це той, хто просто вірить у Христа, без жодної згадки про прихильність до формули, яка після трьохсот років намагається описати Його природу.

Святі останніх днів не приймають вселенських символів віри, оскільки вони не були дано силою одкровення, але були складені комітетами експертів. Як ми вже відзначали минулого тижня, рання Церква особливо не довіряла філософам, які не здатні розкрити природу Бога. Проте перший і найбільший із вселенських соборів – Нікейський собор – можна описати без перебільшення як "день філософа". Давайте коротко розглянемо деякі кроки, що призвели до формулювання Нікейського символу віри.

Читати далі →

Світ і пророки — 07 — Пророки та пошук Бога

Розділ 7

Г'ю Ніблі

Довгі століття " пошук Бога " залишався головним заняттям християнських церков. Описуючи кількість книг, що розповідають про життя Ісуса, Руфус М. Джонс пише: "З моменту написання Святим Іоанном свого Євангелія стоси випущених книг все росли і росли, і тому не було кінця. Не менше книг написано, щоб розповісти нам і про реальність, і про природу Бога. Вони майже так само незліченні, як 'як листя осіннє, що встеле пластами лісові Валамброзські струмки...' Можна стверджувати з упевненістю, що ослаблення інтересу до цієї головної теми не спостерігається".[1] У кожній секті і в усі епохи богослови описують себе такими, що шукають відповіді на це велике питання. А Святих останніх днів часто і все більшою мірою вважають самовпевненими та обмеженими саме тому, що вони не беруть участі у подібних пошуках. А навіщо їм це потрібне? Читати далі →

Світ і пророки — 08 — Пророки і гностики

Глава 8

Г'ю Ніблі

Недавнее открытие целой гностической библиотеки в Египте не столько воскресило, сколько подтолкнуло исследование самого трудного и зловещего эпизода в церковной истории – времени появления гностиков. Самым последним исследованием во всей этой области оказался впечатляющий совместный труд многих голландских учёных. Они увидели в кризисе гностицизма закат первоначальной церкви и момент, в котором «христианство входит в новую фазу своей истории».[1] Во время этой великой революции второго века вся ориентация церкви изменилась полностью. К чему это привело? Это привело к тому, что замолкли голоса пророков. Постоянная потребность церкви в духовных дарах, особенно в даре пророчества, привела к появлению армии шарлатанов и факиров, которые хотя и были дискредитированы временем, оставили свой постоянный и видимый след в христианской церкви. Это и были так называемые гностики. Читати далі →

Світ і пророки — 09 — Філософські школи і пророки

Глава 9

Г'ю Ніблі

Годы заката античной цивилизации видели беспрецедентный бум в бизнесе образования. Все пошли в школу, – говорит святой Августин, – потому что именно это нужно было делать.[1] Образование в больном мире стало фетишем, а ведущие учителя пользовались неограниченной властью и престижем, и им это нравилось. Учебная программа повсюду была очень стандартизирована, и на том фоне нонконформисты сразу же быстро обнаруживались, да и сами нонконформисты были достаточно редки. Строго говоря, не было школ, но только одна школа, один уполномоченный орган, следовавший единой официальной программе.[2] Можно легко представить, что это подавляющее преобладание общепринятого учебного заведения привело с самого начала к конфликтам с церковью. Читати далі →

Мир и пророки — 10 — Блаженный Августин и великая перемена

Глава 10

Г'ю Ніблі

Католические и протестантские авторитеты соперничают друг с другом в том, кто лучше выразит свой неоплатный долг перед Святым Августином. Он был тем, кто «заложил основы западной культуры» (Сиберг). Он – тот, «кто стоит между древним миром и средневековьем как первый крупный созидательный мыслитель Западной Церкви и отец средневекового католицизма» (Раби). Он «возвышается как пирамиды античности над последующими эпохами – среди богословов он, несомненно, первый, и таково было его влияние, что ни один из отцов церкви, схоластов или реформаторов не смог превзойти его» (Шафф). Он – «величайший учёный Церкви» (Лот), «истинный создатель западного богословия» (Grabmann), «в котором, в самом прямом смысле, …средневековая мысль берёт своё начало и находит свой конец» (Коултон). «Его философско-исторический труд остаётся одним из самых внушительных творений всех времён; он постулирует способность и самобытность разума, которыми никто другой не обладал – ни в его времена, ни в течение тысяч лет после него», – пишет Эдуард Норден. Читати далі →