ОБВИНЕНИЕ 16: Мормонизм – не христианское учение, потому что отрицает оправдание через веру, а его последователи не могут быть уверены, что спасены уже сейчас.[1]

ОТВЕТ: Однако очевидно, что в этом не могли быть уверены ни Игнатий Антиохийский[2], ни римо-католики.[3] «Официальная рим-католическая догма, – выражает недовольство Алекс Данлап (Alex Dunlap), – заявляет, что любой, кто утверждает, будто знает, что спасён, виноват в грехе высокомерия».[4]

"Більшість священиків не врятовано! - жахається Джиммі Своггарт. - Середньостатистичний священик ніколи не спілкувався з Господом Ісусом Христом, як зі своїм особистим Спасителем!"[5] Поряд із тим, що більшість римо-католицьких авторитетів, найімовірніше, заперечить саме формулювання Своггарта, вони вже точно відкинуть його контекст: що, мовляв, благодать, одного разу ввійшовши в життя людини, гарантує порятунок цієї людини, незважаючи на гріхи, які вона або він можуть пізніше вчинити. "Немає порятунку для тих, - пише єзуїтський отець Хардон, - хто, хоча й приєднався до Церкви через хрещення, але не перебував в благодаті, що освячує, і помер у стані смертного гріха".[6]

Насправді, звісно ж, члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів вірять, що можливо мати "запевнення про те, що вони слідували курсом, який перебуває у згоді з волею Бога". Вони переконані, що кожен окремий святий може мати "істинне знання і розуміння того, що, коли ці страждання закінчаться, він увійде у вічний спокій і стане причасником слави Божої".

Така впевненість, по суті, і є темою шостої Лекції про вірузвідки й було взято попередні цитати.[7] Деякі антимормони прагнуть виставити Святих останніх днів у такому світлі, начебто вони налякані судом Божим, не впевнені у своєму становищі перед Господом, начебто вони намагаються відчайдушно й марно нагромадити добрі справи, щоб відкупитися від Його деспотичного гніву, начебто вони цілковито позбавлені того миру, який можуть запропонувати лише відроджені протестанти. Незважаючи на це, навряд чи більшість Святих останніх днів відповідає такому образу. Мормони поклоняються люблячому Отцю, Який дбає про Своїх дітей і прощає їх, Який дав їм Спасителя і має сильне бажання, щоб усі могли бути врятовані.

Якраз не мормонізм, а "ортодоксальне" християнство мейнстриму віддалося цілком чистилищу і пеклу Данте. Саме це так зловісно намагається описати Джонатан Едвардс.