Вважаю за потрібне звернути увагу на цікаве повідомлення в Книзі Єноха. Власне кажучи, книг із такою назвою - більше, ніж одна. Є "книга Єноха", на яку посилалися ще деякі ранньохристиянські автори, але яка потім була втрачена, і знов стала відома лише в ефіопському перекладі. Є "книга таємниць Єноха". І, нарешті, є "книга Єноха Праведного", яка була в слов'янському перекладі (цей текст на Русі читали ще в XVI столітті, але потім книгу було оголошено "зреченою", тобто апокрифічною).
Так ось, у слов'янській книзі Єноха збереглася версія (пізніше втрачена, як синагогою, так і офіційною церквою) - про наявність первосвященства по чину Мелхиседека ще до Потопу і про його передачу "в рід ін[ой]" після Потопу.
Само собою зрозуміло, що в апокрифічній оповіді біблійні факти перемішані з вигадками, тож деталі цієї оповіді можуть сильно відрізнятися від версії, прийнятої Церквою СПД. Але залишається підтвердженим сам принцип наявності та послідовної передачі Священства.
Ця версія викладає події так. Наступництво первосвященства так і передавалося - від Сифа і допотопних патріархів. Після вознесіння Єноха первосвященство прийняв Мафусал. Помираючи, він одягнув у ризи священства свого онука, Ніра (брата Ноя). Дружина Ніра, Софаніма, безплідна і стара, чудово зачала без тілесного спілкування з чоловіком, була ним звинувачена в блуді, впала до його ніг, померла і її було покладено в труну, а Нір і Ной пішли рити для неї могилу. Після повернення вони знайшли біля труни немовля, яке вийшло з неї і сиділо праворуч від неї. На вигляд йому можна було дати три роки, він був одягнений і славив Бога, а на грудях його була печатка священства. Нір і Ной одягли його у священицький одяг і дали йому ім'я Мелхиседек. Через 40 днів архангел забрав Мелхиседека в рай, де той мав пережити час Потопу, щоб виконати свою місію.
За всієї легендарності цієї оповіді підтвердженим залишається сам принцип наявності Священства Мелхиседекова ще до Потопу і його послідовної передачі. Якраз про це сказано в УіЗ.107:41-52. У вірші 57 цього розділу сказано: "Усе це було записано в книзі Єноха і буде засвідчено в належний час".
Слов'янська "Книга Єноха" публікувалася ще до революції (М. І. Соколов, "Слов'янська книга Єноха Праведного", М. 1910) і нещодавно знову була опублікована ("Книга Єноха Праведного" - у збірнику "Багатобарвна Перлина. Літературна творчість сирійців, коптів і ромеїв у I тисячолітті н.е.", М. 1994).
Вважаю за потрібне підкреслити, що на Русі ще кілька століть тому знали те, про що йдеться в 107 розділі УіЗ, і це підтверджує, що вчення Церкви СПД - "відновлена істина".
При цьому я не мав можливості ознайомитися з самим текстом "Книги Єноха Праведного". Думаю, що в Москві це зробити кому-небудь буде набагато зручніше. Я ж скористався лише переказом, запозиченим, по-перше, з роботи С. Н. Трубецького "Вчення про Логос в його історії" (гл. "Початки гностицизму"), і, по-друге, з Енциклопедії "Міфи народів світу".
Ілля Зелдін
