Библейские писания, принимаемые какой-либо существенной партией в Христианстве как вдохновенные и аутентичные, считаются ее последователями «каноном Писаний». Другие предположительно священные библейские писания, не принимаемые в качестве канонических, со стороны тех, кто их отвергает, называются апокрифическими.

Те, що вважається канонічним в одній групі, може бути відкинуто, як апокрифічне джерело, іншою групою. Апокрифічні книги можуть вважатися канонічними з погляду тих, хто вважає їх автентичними і натхненними писаннями. Канонізування зазвичай вважається завершеним, коли якийсь формальний собор, з'їзд або інші офіційні церковні збори приймають певну конкретну працю [як канонічну]. Таким чином, докладаючи біблійні стандарти до одкровень загалом, можна сказати, що зразкові праці Церкви є канонічними книгами.

Канонізація, так як її розуміють і застосовують у християнському світі, не має нічого спільного з істинністю чи хибністю конкретного писання. Одкровення є істинним, якщо приходить від Бога, і хибним, якщо не від Нього. Якщо істинне одкровення вилучено зі збірки одкровень, а відкинуті істини, що містяться в ньому, залишаються чинними, то ті, хто відкидають [ці істини], перебувають під засудженням.

Натхненні писання істинні, якщо Дух Святий спочиває на їхньому авторі під час написання, і тільки тоді, коли цей Дух ініціює або надихає підбір слів, які використовуються, то мову записаного, яка виходить у результаті, можна вважати священною. Будь-який істинний документ може бути згодом змінений або спотворений людьми, позбавленими натхнення. Проте, якщо дух одкровення присутній у середовищі священства або Церкви, і якщо спонукуване Духом тіло Церкви приймає якусь книгу як істинну й обов'язкову для всіх її членів, тоді така дія є свідченням на землі й на небі про достовірність включених до неї писань.

Брюс Р. Макконкі, Mormon Doctrine, стор. 111, КАНОН СВЯЩЕННОГО ПИСАННЯ